НЕБЕЗПЕКА ДИФТЕРІЇ

Дифтерія – це гостре антропонозне інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передачі збудника, що характеризується ураженням ротоглотки та дихальних шляхів, рідше – шкіри, з розвитком специфічного запалення в місці проникнення збудника, токсичним ураженням серцево-судинної й нервової систем, нирок.
Коли дифтерійна паличка потрапляє в дихальну систему, то починає виробляти токсин, який руйнує її тканини. Захворювання проявляється у вигляді ангіни, у горлі утворюються плівки, що можуть ускладнювати дихання та ковтання. 

Токсин може спричинити:

  • загальну слабкість;
  • біль у горлі;
  • набряк залоз у шиї;
  • лихоманку;
  • враження серця, нирок, нервової системи (при потраплянні токсину в кров).

Можливі ускладнення від дифтерії:

  • блокування дихальних шляхів;
  • пошкодження серцевого м’яза (міокардит);
  • ушкодження нерва (полінейропатія);
  • легенева інфекція (дихальна недостатність, пневмонія).

Єдиний спосіб захиститися від дифтерії та попередити розвиток небезпечних ускладнень – вакцинація. Вакцинація проти дифтерії та правця дорослим – це обов’язкові щеплення, які передбачені Календарем і проводяться за рахунок бюджету України.

Дорослі повинні робити щеплення від дифтерії та правця з інтервалом в 10 років. Якщо вакцинація в дитинстві не проводилась, то дорослому необхідно зробити 3 щеплення для формування імунного захисту: перші дві дози вакцини вводяться з інтервалом в 30-45 днів, третя – через 6-12 місяців після останньої. Потім ревакцинація проводиться 1 раз на 10 років. 
Людям, які входять до групи ризику в зв’язку зі своєю професійною діяльністю, необхідно стежити за регулярністю ревакцинації. До групи ризику належать: працівники сільського господарства; санітарно-епідеміологічних служб; будівельники, чия діяльність пов’язана з роботами по виїмці та переміщенню ґрунту, лісозаготівлями, дератизацією та дезінсекцією; працівники, що займаються заготівлею, зберіганням і обробкою продуктів тваринництва та с/г, які обслуговують каналізаційні мережі та обладнання; працівники медичних установ, лабораторій, освітяни.

Для організації та проведення щеплень (обов’язкових або рекомендованих) необхідно звернутись до сімейного лікаря, який надасть повну інформацію та порекомендує схеми введення імунобіологічних препаратів.

Не будьте байдужими до свого здоров’я! Захистіть себе від небезпечних інфекцій!

Previous Article
Next Article