Часто людей з інвалідністю зображають як касту недоторканих: їх або жаліють, або надмірно героїзують. Ще півстоліття тому людину з інвалідністю найчастіше сприймали як «хвору» та вічного «пацієнта» лікарень, безпорадного й залежного від інших (медична модель інвалідності).

Сьогодні в основі соціальної моделі інвалідності лежить не фізіологія особи (порушення стану здоров’я), що роблять її «інвалідом», а бар’єрна природа суспільства.

Бар’єри породжують дискримінацію, виключають із суспільного життя та ставлять осіб з інвалідністю у становище, що принижує їхню гідність.

Найпоширеніші стереотипи про людей з інвалідністю:

  • люди з інвалідністю — нещасні, неприємні, хворі, неспроможні або злі;
  • люди з інвалідністю не мають майбутнього і є тягарем для своїх сімей;
  • людей з інвалідністю представляють героями (наприклад, коли вони «долають свою інвалідність» або мужньо тримаються, незважаючи на «тяжкі страждання»);
  • людей з інвалідністю представляють диваками (об’єктами людської цікавості з огляду на їхнє рідкісне або незвичне порушення);
  • люди з інвалідністю не цікавляться нічим, окрім своєї хвороби, і вони не можуть бути експертами в жодній сфері, крім інвалідності;
  • люди з інвалідністю — хороший інструмент для гри на почуттях.

Як спілкуватися з людьми з інвалідністю

  • Говоріть звичним тоном. Не говоріть повчально або зверхньо.
  • Поводьтеся просто, будьте точними й проявляйте нейтральність.
  • Використання ввічливої, коректної мови лиш підтверджує повагу та звичну люб’язність.
  • Слова, які ви вживаєте, не повинні підсилювати стереотипи.
  • Ніколи не говоріть замість людини, з якою ви спілкуєтесь, і не закінчуйте замість неї речення.
  • Звертайтеся до осіб з інвалідністю так само, як і до всіх інших людей.
  • Спілкуйтеся з людьми з інвалідністю напряму, навіть якщо їх супроводжує перекладач або помічник. Те саме стосується і спілкування з дитиною з інвалідністю.
  • Важливо, щоб людина з інвалідністю відігравала таку ж саму роль, як і всі інші.

Та мабуть чи не найголовніша порада. Людина з інвалідністю — не з касти недоторканих,  а звичайна людина з неповторним характером, своїми слабкостями та сильними сторонами, своїми мріями. Люди з інвалідністю — нічим не кращі й не гірші від усіх інших людей. Усі різні — усі рівні.