Пітніти — це нормально, особливо коли довкола спекотно, ви тренуєтеся, швидко йдете або нервуєтеся. Потовиділення — це фізіологічний спосіб зниження температури тіла. Але буває таке, що людина надто сильно пітніє, навіть коли в цьому немає фізіологічної потреби. Це називається гіпергідроз, тобто дослівно — надлишок води. Інколи — просто не дуже комфортна фізіологічна особливість, інколи — симптом іншого захворювання. Давайте розбиратися, чому може постійно кидати в піт і що з цим робити.
Гіпергідроз може поширюватися на все тіло, а може на якусь частину: долоні, приміром, чи чоло. Якоїсь норми потовиділення не існує, і про гіпергідроз говорять, коли мокрі долоні чи сорочка стають на заваді спокою та буденним заняттям — коли вислизають інструменти чи кермо, доводиться упродовж дня переодягатися або кілька разів приймати душ. Найгірше в цьому випадку уникати соціально та фізично активного життя. Адже це може зумовити навіть депресивний розлад.
Неприємний запах не має бути наслідком гіпергідрозу. За потовиділення по всьому тілу відповідають інші залози — екринні, ніж ті, що виробляють піт зі специфічним запахом — апокринні. Тим не менше, якщо піт із себе регулярно не змивати, ще й їсти їжу, що сильно пахне, неприємний запах все ж буде.
Гіпергідроз може погіршити стан шкіри з екземою чи збільшити ризик запалення волосяних фолікулів. Саме тих місць, звідки волосина росте, і не лише на волосистій частині голови.
Гіпергідроз стоп у поєднанні зі шкарпетками і спортивним взуттям на весь день може спричинити грибкове ураження шкіри. Нижчі гриби обожнюють, коли тепло, волого і закрито з усіх боків.
Чому така прикрість стається? В залежності від причин, виділяють первинний гіпергідроз, коли це «просто особливість», зумовлена спадковістю чи надмірною активністю периферичної нервової системи на емоційні стимули, і вторинний, коли сильне потовиділення є наслідком стану чи захворювання.
Є центральна нервова система: головний і спинний мозок, а є периферична. Вона дбає про управління роботою внутрішніх органів в залежності від наших фізіологічних потреб, в тому числі контролює потовиділення. Тому нас і кидає то в жар, то в холодний піт, коли відчуваємо страх, гнів чи читаємо певні новини, що, власне, одне й те саме. У разі первинного гіпергідрозу периферична нервова система постійно запускає потовиділення — треба це чи ні.
У разі вторинного гіпергідрозу причиною сильного потовиділення може бути:
- вагітність;
- менопауза;
- тривожний розлад;
- низький рівень глюкози в крові;
- надмірно активна щитоподібна залоза;
- ожиріння;
- певні ліки, зокрема, деякі антидепресанти;
- стан під наркотиками чи абстинентний синдром;
- туберкульоз чи ВІЛ;
- паркінсонізм;
- лімфома Ходжкіна.
Якщо ви зараз перелякалися через вічно мокру потилицю, хочемо заспокоїти: вторинний гіпергідроз починається раптово і поширюється на всі потові залози, а не на якусь ділянку.
Що можна зробити з гіпергідрозом?
По-перше, якщо це вторинний гіпергідроз то варто усунути його причину, якщо це можливо. Якщо причина ще не встановлена — розкажіть про проблему вашому сімейному лікарю.
Зокрема, радять лікувати тривожний розлад. Саме тривожність може активувати периферичну нервову систему і заганяти тіло в стан готовності до стресу, коли причини для цього немає. Нагадаємо, тривожний розлад — це тривалий стан неспокою, не прив’язаного до конкретної причини. Тривожний розлад лікують антидепресантами та/чи когнітивно-поведінковою терапією.
По-друге, спробувати зменшити потовиділення чи його наслідки:
- Уникати тригерів потовиділення.
- Користуватися антиперспірантом, а не дезодорантом — це різні речі. В ньому мають бути солі алюмінію. Якщо це подразнює шкіру, зволожуйте її косметичним молочком чи кремом.
- Носити просторий, нетісний одяг з натуральних тканин, а нейлону уникайте.
- Носити чорне чи біле — на ньому не видно, чи ви спітніли.
- Носити або бавовняні, або модні спортивні шкарпетки для відведення вологи.
Далі йдуть процедури, ліки та навіть операції. Призначати вам їх має лікар-дерматолог:
- Блокування ацетилхолінових рецепторів. Так потова залоза перестає сприймати сигнали нервової системи. Мінуси — шлунок та слинні залози також, а це недобре.
- Іонофорез. Дія електричним струмом на потові залози, щоб вони «затихли».
- Уколи ботоксу. Ботуліністичний токсин, А блокує рецептори ацетилхоліну — нейромедіатору, який каже потовим залозам виділяти піт чи м’язам — скорочуватися.
- Перерізання нервів периферичної нервової системи, що йдуть до потових залоз.
- Видалення чи руйнація потових залоз. Перелік процедур вражає. Чи потрібні вони — вирішувати лише вам та вашому лікарю. Хочемо лише порадити, що головне — позбутися причини недуги, а не поту. Якщо ж причину усунути не вдається — головне не переживати. Це фізіологія, вона не шкодить здоров’ю та не справляє поганого враження на інших, якщо вжити мінімальних заходів для усунення неприємному запаху.