З хворобою Паркінсона жили, працювали та подорожували видатні люди світу – Папа Римський Іоанн Павло ІІ, художник Сальвадор Далі, боксер Мохаммед Алі.
Хвороба Паркінсона – це хронічне, прогресуюче захворювання головного мозку, переважно пов‘язане із дегенерацією дофамінергічних нейронів чорної субстанції з накопиченням альфа-синуклеїну та утворення особливих внутріклітинних включень (тілець Леві), яке проявляється у поєднанні гіпокінезії з ригідністю, тремором спокою, постуральною нестійкістю та немоторними проявами (вегетативними, сенсорними, психічними).
Хвороба Паркінсона розвивається повільно і часто її початок непомітний. Через це нерідко пацієнти звертаються до лікаря через кілька місяців, а то й років після початку хвороби. Провокуючими факторами можуть бути стресова ситуація, травма, перенесене гостре захворювання. Перші симптоми хвороби неспецифічні: загальна слабість, важкість ходи, відчуття втоми, біль у плечі, біль у попереку, припухання кистей або стоп, депресія, тривога. Часто початок хвороби настільки нехарактерний, що пацієнти тривалий час безуспішно лікуються у інших спеціалістів.
Хвороба Паркінсона є прогресуючим захворюванням. Тільки в одних пацієнтів наростання симптомів проходить швидко (за 2–3 роки), а в інших довше (7–10 років).
Виділяють наступні симптоми хвороби:
- брадикінезія — уповільнення руху, коли фізичні рухи набагато повільніші за норму, що може ускладнювати повсякденні завдання і призвести до характерного повільного пересування дуже маленькими кроками;
- м’язова ригідність — скутість і напруга у м’язах, що може ускладнити переміщення і вираз обличчя, а також може призвести до болісних м’язових спазмів (дистонія);
- тремор — тремтіння, яке зазвичай починається з голови й руки (частіше, коли кінцівка розслаблена);
-
постуральна нестійкість – порушення пози та неспроможність підтримувати рівновагу. Хворі мають характерний зовнішній вигляд, зокрема, постави: голова нахилена вперед, коліна та лікті напівзігнуті, спина згорблена.
Основні принципи лікування:
- лікування рухових розладів;
- попередження рухових ускладнень;
- контроль за руховими ускладненнями, які вже виникли;
- лікування немоторних проявів;
- попередження прогресування захворювання.
Важлива роль у лікувальній тактиці ведення пацієнтів з хворобою Паркінсона відводиться фізичній терапії.
Фізичні вправи стимулюють вироблення дофаміну природним способом. Окрім того, вони спрямовані на зменшення м`язового тонусу, розтягнення зв`язок, розвиток сили та збільшення об`єму рухів.
Перші заняття необхідно проводити з реабілітологом, який добере необхідний комплекс вправ і поступово, з часом, буде його ускладнювати.
На сьогоднішній день не існує будь-яких специфічних засобів, щоб попередити розвиток хвороби Паркінсона. В деяких дослідженнях доведена захисна властивість кофеїну, нікотину, женьшеню, активного рухливого способу життя.