Внутрішній і зовнішній геморой
Гемороїдальна хвороба, або геморой – це одна з найпоширеніших проктологічних патологій сучасності. Вона проявляється болючим збільшенням вен ректального сплетення з подальшими кровотечами, запальним процесом і випаданням вузлів.
Класифікація
Залежно від перебігу патологічного процесу, виділяють хронічний і гострий геморой, які відрізняються за клінічними проявами і часом виникнення. Гострий геморой є негативним наслідком хронічного.
Види геморою:
- внутрішній — варикоз вен у середині прямого кишечника;
- зовнішній — гемороїдальні вузли знаходяться зовні ануса;
- комбінований — поєднання внутрішнього і зовнішнього геморою.
Стадії геморою:
- I стадія.
Гемороїдальні вузли незначно збільшені, під час дефекації з’являються кров’яні виділення. Ознаки геморою можуть проявлятися періодично. - II стадія.
До перелічених проявів першої стадії додаються помірні кровотечі з кишечника, випадання гемороїдальних вузлів під час випорожнення кишечника, при піднятті важких предметів. - III стадія.
Випадання вузлів при незначному фізичному навантаженні. - IV стадія.
Регулярне випадання вузлів (навіть без напруги), яке супроводжується кровотечею і болем.
Причини виникнення захворювання
Довгий час вважалося, що геморой є причиною варикозу вен дистального відділу прямої кишки. Згідно сучасним теоріям, геморой є патологією артеріовенозних кавернозних тіл з гіперплазією.
Гемороїдальні вузли збільшуються в результаті порушення кровообігу, а саме, відтоку крові в прямій кишці й області анального отвору, а також внаслідок порушення клітинного метаболізму, що веде до структурних змін тканин зв’язкового апарату і м’язів.
Причини геморою:
- постійні закрепи;
- вагітність на пізніх термінах;
- пологи;
- зайва вага;
- важка фізична робота;
- захворювання органів малого таза;
- застій крові в венах дистальної частини кишечника, який викликається тривалим перебуванням в сидячому положенні (офісна робота, водії та т.ін.).
Симптоматика захворювання
Геморой небезпечний тим, що симптоми геморою наростають поступово, приводячи згодом до тяжких ускладнень.
Хронічний геморой, симптоми:
- випадання вузлів при дефекації;
- виділення крові із заднього проходу;
- ущільнення навколо ануса під шкірою;
- наявність зовнішніх гемороїдальних вузлів;
- почуття дискомфорту і вологості в області заднього проходу;
- слизові виділення з прямої кишки;
- печіння;
- сильне свербіння.
При хронічному геморої, як правило, больові відчуття бувають рідко і найчастіше пов’язані з ускладненням патологічного процесу.
Основні клінічні прояви гострого геморою:
- біль в області заднього проходу і промежини;
- свербіж;
- мацерація тканин;
- профузні рясні кровотечі;
- тромбоз;
- некроз;
- невеликі ущільнення навколо ануса.
Які ускладнення викликає геморой
При запущених формах геморою запалення поширюється на навколишні тканини, є ризик розвитку гнійного запалення — парапроктиту.
Тромбоз гемороїдальних вузлів характеризується найсильнішими хворобливими відчуттями, набряком і підвищенням температури. Важкий тромбоз супроводжується поширенням запальних процесів на підшкірну клітковину, набряком періанальної шкіри, некрозом слизової оболонки вузлів.
Важкі наслідки геморою – свищ прямої кишки, анальна тріщина.
Діагностика
Діагностика геморою заснована на даних анамнезу, скаргах, клінічній картині захворювання, даних фізикального обстеження, результатів пальцевого дослідження й інструментальних методів обстеження.
При зборі анамнезу лікар-проктолог звертає увагу на етіологічні фактори розвитку захворювання (уподобання в їжі, наявність шлунково-кишкових розладів, рівень фізичної активності, вагітність і пологи, зловживання алкоголем), на кишкову симптоматику і характер стільця.
З метою оцінки тяжкості стану хворого і уточнення діагнозу проводять лабораторні дослідження:
- загальний аналіз крові;
- біохімічний аналіз крові;
- аналіз електролітів крові;
- коагулограма;
- гістологічне дослідження вузла при підозрі на онкологію;
- загальний аналіз сечі;
- цитологічні дослідження біоматеріалу з поверхні гемороїдального вузла.
Оцінити ступінь вираженості патологічного процесу, стан слизової прямого кишечника, діагностувати супутні захворювання дозволяють методи інструментальної діагностики геморою, а саме:
- аноскопія (візуальний огляд за допомогою спеціального оптичного приладу);
- ректороманоскопія;
- колоноскопія (ендоскопічні методи);
- іригоскопія (рентгенологічне обстеження).
Лікування
Лікування хронічного і гострого геморою включає консервативну терапію і хірургічне лікування.
Консервативне лікування геморою:
- купірування симптомів гострого патологічного процесу;
- профілактика негативних наслідків хронічного перебігу захворювання;
- запобігання ускладнень;
- підготовка до оперативного втручання і післяопераційна реабілітація.
Симптоматичне медикаментозне лікування включає:
- знеболюючі препарати;
- місцеві засоби, які мають протизапальний і загоювальний ефект;
- місцеві антикоагулянти;
- нестероїдні протизапальні препарати;
- місцеві засоби, що володіють судинозвужувальним і кровоспинним ефектом.
Оперативні методи лікування спрямовані на зменшення кровопостачання в гемороїдальні вузли, зменшення їх розмірів і фіксації до стінки кишечника. Хірургічні методи підбираються строго індивідуально, виходячи з тяжкості перебігу захворювання, локалізації гемороїдальних вузлів, загального стану здоров’я пацієнта.
Оперативне лікування геморою:
- склеротерапія;
- інфрачервона фотокоагуляція;
- латексне лігування гемороїдальних вузлів кільцями;
- степлерна гемороїдопексія;
- дезартерізація гемороїдальних вузлів з мукопексією (або під контролем УЗД-допплерометрії);
- гемороїдектомія.
Високоефективним і малотравматичним методом оперативного втручання є ультразвукова гемороїдектомія. Використання лазерного скальпеля відрізняється малою травматичністю і зниженням больового синдрому, значно скорочується реабілітаційний період.
Сукупність різних хірургічних і малоінвазивних методів, адекватне супутнє консервативне лікування дозволяють видаляти вузли з мінімальною травмою анального каналу і перианальної зони, швидко прискорити одужання.
Профілактика
Основна профілактика геморою полягає в нормалізації функціонування травної системи, зокрема, кишкового тракту, дотриманні гігієнічних норм, щоденної фізичної активності.
Важливо пам’ятати, що навіть при незначних проявах захворювання необхідна консультація проктолога.
Коригування дієти включає:
- Регулювання питного режиму. Споживання достатньої кількості рідини (1,5-2 л в день).
- Збільшення споживання продуктів, що містять клітковину (насіння льону, пшеничні висівки, морська капуста, проросла пшениця, фрукти, сирі овочі, горіхи).
- Включення в щоденний раціон круп’яних страв, перлової та пшеничної каші з рослинним маслом.
- Вживання яблук, фініків, інжиру, чаю з лимоном, відвару чорносливу.